БЕЗПЕЧНО ПОВІДОМИТИ ПРО БУЛІНГ У ШКОЛІ СТАЛО НАБАГАТО ПРОСТІШЕ

МОН впровадило опцію швидкого повідомлення про випадки булінгу. Відтепер дитина самостійно чи її батьки можуть заповнити коротку анкету та надіслати електронну скаргу, залучивши до вирішення проблеми керівництво школи та, за потреби, поліцію.

Як повідомити про випадки булінгу онлайн?

1. Зайдіть на сайт АІКОМ та натискайте кнопку «Повідомити про булінг».
2. Реєструйтеся або увійдіть в уже наявний акаунт.
3. Заповнюйте коротку анкету. Заяву можна подавати анонімно чи зазначити свої дані.
4. Натискайте кнопку «Продовжити» та підтверджуйте заяву.
5. Ознайомтеся з рекомендаціями щодо того, як реагувати на булінг.

ЩО ТАКЕ БУЛІНГ

Булінг — це небажана, агресивна поведінка серед дітей шкільного віку, яка передбачає реальний або уявний дисбаланс сил. Поведінка повторюється, або може бути повторена з часом. І діти, над якими знущаються, і ті, які знущаються над іншими, можуть мати серйозні тривалі проблеми.

Для того, щоб вважатися булінгом, поведінка має бути агресивною та включати:

• Дисбаланс сил:діти, які залякуються, використовують свою силу, наприклад, фізичну силу, доступ до незручної інформації чи популярність, щоб контролювати інших або завдавати їм шкоди.Дисбаланс влади може змінюватися з часом і в різних ситуаціях, навіть якщо вони стосуються одних і тих же людей.
• Повторення:випадки залякування трапляються більше одного разу, або можуть статися кілька разів.

Залякування включає такі дії, як погрози, поширення чуток, фізичний або вербальний напад на когось і навмисне виключення когось із групи.

Види булінгу

Булінг буває трьох видів:

• Словесне залякування означає говорити, або писати погані речі. Словесне залякування включає:
  • обзивання
  • недоречні сексуальні коментарі
  • кепкування
  • погроза завдати шкоди
• Соціальне знущання, іноді називають реляційним залякуванням, пов’язаним із заподіянням шкоди чиїйсь репутації чи стосункам. Соціальне знущання включає:
  • Навмисно залишити когось поза увагою
  • Говорити іншим дітям не дружити з кимось
  • Поширювати чутки про когось
  • Соромити когось публічно
• Фізичне знущання передбачає завдавання шкоди тілу, або майну людини. Фізичне знущання включає:
  • Завдання фізичної шкоди
  • Штовхання
  • Брати чи ламати чиїсь речі
  • Злі, або грубі жести руками

Де і коли відбувається булінг

Знущання можуть відбуватися під час або після уроків. У той час як більшість випадків знущань відбувається в будівлі школи, значний відсоток також відбувається в таких місцях, як на дитячому майданчику чи в автобусі. Це також може статися під час подорожі до школи, або зі школи, в Інтернеті.

Що таке кібербулінг?

Кіберзалякування – це залякування, яке відбувається через цифрові пристрої, такі як мобільні телефони, комп’ютери та планшети.

Кіберзалякування може відбуватися через SMS, текстові повідомлення та програми, або в соціальних мережах, на форумах чи іграх, де люди можуть переглядати, брати участь або ділитися вмістом.

Кіберзалякування включає надсилання, публікацію або поширення негативного, шкідливого, неправдивого чи підлого вмісту про когось іншого. Це може включати розголошення особистої чи приватної інформації про когось іншого, що викликає збентеження чи приниження. Деякі випадки кібербулінгу переходять межу в незаконну, або злочинну поведінку.

Найпоширенішими місцями кібербулінгу є:

• Соціальні медіа, такі як Facebook, Instagram, Snapchat і Tik Tok
• Текстові повідомлення та програми обміну повідомленнями на мобільних пристроях, або планшетах
• Миттєвий обмін повідомленнями, прямий обмін повідомленнями та онлайн-чат через Інтернет
• Онлайн-форуми, чати та дошки оголошень
• Електронна пошта
• Спільноти онлайн-ігор

Джерело: https://www.stopbullying.gov/cyberbullying/what-is-it

Нормативно-правова база протидії булінгу (цькування) в учнівському середовищі.

↘ Закон «Про охорону дитинства»

↘ Закон України «Про захист суспільної моралі»

↘ Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»

↘ Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»

↘ Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)»

↘ Закон України «Про освіту»

↘ Указ Президента України від 21 вересня 2020 року №398/2020 «Про невідкладні заходи із запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі, захисту прав осіб, які постраждали від такого насильства»

↘ Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі»

↘ Конвенція Ради Європи про попередження насильства щодо жінок та домашнього насильства та боротьбу з цими явищами, Резолюція Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека»

↘ Наказ МОН від 22.05.2018 № 509 “Про затвердження Положення про психологічну службу у системі освіти України”

↘ Наказ МОН від 28.12.2019 № 1646 “Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти”

↘ Наказ МОН від 26.02.2020 № 293 “Про затвердження плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладах освіти”-

↘ Наказ МОН від 20.03.2020 №420 “Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 26 лютого 2020 року № 293”-

↘ Лист МОН від 28.10.2014 № 1/9-557 “Методичні рекомендації щодо взаємодії педагогічних працівників у навчальних закладах та взаємодії з іншими органами і службами щодо захисту прав дітей”

↘ Лист МОН від 02.10.2018 №1047 “Про затвердження методичних рекомендацій щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників із іншими органами та службами”

↘ Лист МОН від 18.05.2018 № 1/11-5480 “Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії насильству”

↘ Лист МОН від 29.01.2019 № 1/11-881 “Рекомендації для закладів освіти щодо застосування норм Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)” від 18 грудня 2018 р. №2657-VIII”

↘ Лист МОН України від 14. 08. 2020 року №1/9-436 “Про створення безпечного освітнього середовища в закладі освіти та попередження протидії булінгу (цькуванню)”

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ТИЖДЕНЬ З ПРОТИДІЇ БУЛІНГУ!

Соціальна нестабільність, що склалася у сучасному суспільстві, зумовлює зростання різних відхилень в особистісному розвитку та поведінці підлітків. Це підвищена тривожність, духовна спустошеність, байдужість, цинізм, жорстокість, агресивна поведінка.

Чи відомо Вам, що відповідно до даних дослідження UNICEF, в Україні у 2017 році 67% дітей стикалися з булінгом в тих чи інших його проявах (були жертвою чи свідком).

У лютому 2019 року було винесено перше судове рішення за фактом цькування у школі. Вже станом на початок серпня судами у 92 справах було винесено рішення про накладення стягнення, 47 справ відправлено на доопрацювання до органів поліції, а ще 36 – закрито у зв’язку з відсутністю складу правопорушення або спливу строку притягнення до відповідальності.

У зв’язку з цим Міністерство юстиції України з 16 по 20 вересня ініціювало проведення Тижня протидії булінгу.

Особливу увагу привертає проблема насильства в дитячому та підлітковому середовищі, що отримала назву «шкільне цькування», а у міжнародній термінології – булінг.

СКАЖЕМО БУЛІНГУ «НІ!»

Булінг (від англ. bully – хуліган, задирака, грубіян, «to bully» — задиратися, знущатися) – тривалий процес свідомого жорстокого ставлення, агресивної поведінки, щоб заподіяти шкоду, викликати страх, тривогу або ж створити негативне середовище для людини.

Прикметною ознакою булінгу є довготривале «відторгнення» дитини її соціальним оточенням. Найчастіше булінг відбувається в таких місцях, де контроль з боку дорослих менший або взагалі його нема. Це може бути шкільний двір, сходи, коридори, вбиральні, роздягальні, спортивні майданчики. У деяких випадках дитина може піддаватися знущанням і поза територією школи, кривдники можуть перестріти її на шляху до дому.

Форми і види булінгу

Людину, яку вибрали жертвою і яка не може постояти за себе, намагаються принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами. Найпоширенішими формами булінгу є:

· словесні образи, глузування, обзивання, погрози;

· образливі жести або дії, наприклад, плювки;

· залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити чи не зробити;

· ігнорування, відмова від спілкування, виключення із гри, бойкот;

· вимагання грошей, їжі, речей, умисного пошкодження особистого майна жертви.

· фізичне насилля (удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук, будь-які інші дії, які заподіюють біль і навіть тілесні ушкодження);

· приниження за допомогою мобільних телефонів та інтернету (СМС-повідомлення, електронні листи, образливі репліки і коментарі у чатах і т.д.), поширення чуток і пліток.

Види булінгу можна об’єднати у групи словесного (вербального), фізичного, соціального (емоційного) й електронного (кібербулінг) знущання, які часто поєднуються для більш сильного впливу.

Як реагувати на цькування?

Молодші школярі мають неодмінно звертатися по допомогу до дорослих — учителів і батьків. Допомога дорослих дуже потрібна і в будь-якому іншому віці, особливо якщо дії кривдників можуть завдати серйозної шкоди фізичному та психічному здоров'ю.

Старші діти, підлітки можуть спробувати самостійно впоратись із деякими ситуаціями. Психологами було розроблено кілька порад для них.

Як впоратися з ситуацією самостійно

Ігноруйте кривдника. Якщо є можливість, намагайтесь уникнути сварки, зробіть вигляд, що вам байдуже і йдіть геть. Така поведінка не свідчить про боягузтво, адже, навпаки, іноді зробити це набагато складніше, ніж дати волю емоціям.

· Якщо ситуація не дозволяє вам піти, зберігаючи самовладання, використайте гумор. Цим ви можете спантеличити кривдника/кривдників, відволікти його/їх від наміру дошкулити вам.

· Стримуйте гнів і злість. Адже це саме те, чого домагається кривдник. Говоріть

спокійно і впевнено, покажіть силу духу.

· Не вступайте в бійку. Кривдник тільки й чекає приводу, щоб застосувати силу. Що агресивніше ви реагуєте, то більше шансів опинитися в загрозливій для вашої безпеки і здоров'я ситуації.

· Не соромтеся обговорювати такі загрозливі ситуації з людьми, яким ви довіряєте. Це допоможе вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля.

Положення про запобігання та протидію насильству та жорстокому поводженню з дітьми в опорному закладі "Більче-Золотецький НВК ЗОШ І-ІІІ ступенів"

ПОРЯДОК

розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім'Ї АБО РЕАЛЬНУ ЙОГО ЗАГРОЗУ

1. Цей Порядок визначає механізм прийняття, обліку і розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім'ї або реальну його загрозу (далі - заява).

2. Прийняття, облік і розгляд заяв здійснюється за місцем проживання постраждалого від насильства в сім'ї або члена сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства, Мінсоцполітики, структурним підрозділом, відповідальним за реалізацію державної політики щодо запобігання насильству в сім’ї, відповідної місцевої держадміністрації, відповідним підрозділом органу Національної поліції (далі - органи).

3. Усна заява викладається заявником і записується посадовою особою відповідного органу, а письмова - надсилається поштою або подається особисто, або передається через іншу особу.

4. У заяві зазначається прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання постраждалого від насильства в сім'ї або члена сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства, а також міститься інформація про те, ким вчинено насильство в сім'ї, час і місце його вчинення, умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування, інші обставини вчинення насильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення.

5. Заява одразу після надходження до Мінсоцполітики, структурного підрозділу, відповідального за реалізацію державної політики щодо запобігання насильству в сім’ї, відповідної місцевої держадміністрації реєструється в журналі обліку заяв про вчинення насильства в сім'ї, а до відповідного підрозділу органу Національної поліції - у книзі обліку заяв про злочини та пригоди.

6. Відмова у прийнятті та розгляді заяви не допускається.

7. Органи розглядають заяву не більше ніж протягом трьох днів. Якщо виникає потреба у перевірці викладених у заяві фактів та з'ясуванні додаткових обставин, заява розглядається не більше ніж протягом семи календарних днів.

У разі коли заява стосується неповнолітнього чи недієздатного члена сім'ї, відповідна інформація подається службі у справах дітей та органу опіки і піклування.

8. Відповідний підрозділ органу Національної поліції інформує протягом трьох днів про отримання заяви структурний підрозділ, відповідальний за реалізацію державної політики щодо запобігання насильству в сім’ї, відповідної місцевої держадміністрації.

9. Про отримання заяви, в якій міститься повідомлення про існування загрози життю і здоров'ю особи, негайно інформується відповідний орган Національної поліції (за спеціальною телефонною лінією 102) для вжиття заходів до припинення насильства або дій членів сім'ї, спрямованих на виконання реальної загрози його вчинення.

10. Під час розгляду заяви здійснюється відвідання постраждалого від насильства в сім'ї або особи, стосовно якої існує реальна загроза вчинення насильства, за місцем проживання представниками відповідного підрозділу органу Національної поліції, структурного підрозділу, відповідального за реалізацію державної політики щодо запобігання насильству в сім’ї, центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді відповідної місцевої держадміністрації, а у разі отримання зазначеної інформації стосовно неповнолітнього - із залученням представників органу опіки та піклування і служби у справах дітей.

11. Структурний підрозділ, відповідальний за реалізацію державної політики щодо запобігання насильству в сім’ї, відповідної місцевої держадміністрації організовує надання постраждалим від насильства в сім'ї та членам сім'ї, стосовно яких існує реальна його загроза, психологічних, юридичних, соціально-педагогічних, соціально-медичних, інформаційних та інших послуг, якими вони можуть скористатися через мережу центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та їх спеціалізованих служб, а у разі потреби направляють їх до спеціалізованих установ для постраждалих від насильства в сім'ї (кризові центри, притулки, центри медико-соціальної реабілітації).

12. Відомості про особисте життя та інша інформація, що міститься у заяві, не підлягають розголошенню.

Перелік організацій та установ, служб підтримки постраждалих осіб, до яких слід звернутися у випадку домашнього насильства

• до територіального органу поліції або за телефоном 102;
• до центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
• до управління сім’ї та молоді районної, міської чи обласної держадміністрації;
• до громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства;
• до психолога, соціального педагога, класного керівника;
• до близької людини;
• на телефони «Гарячих ліній».

Безкоштовні телефонні «Гарячі лінії»

Національна дитяча «гаряча лінія» Центру «Ла Страда-Україна»:

0-800-500-333 (для дзвінків з мобільного)

Дзвінки на лінію – безкоштовні як із стаціонарних телефонів на всій території України, так із мобільних усіх операторів.

Консультують компетентні у дитячих питаннях психологи, юристи та соціальні працівники.

Національна «гаряча лінія» з протидії домашнього насильства (консультації юриста, психолога, соціального педагога):

116-123 (цілодобово та безкоштовно з мобільних телефонів),

0-800-500-225 та 116-111

Можна отримати інформацію про організації та установи, до яких слід звернутися у конкретній ситуації, про перелік документів, які необхідно приготувати для звернення, поради щодо правильного їх складання, підтримку психолога анонімно у телефонному режимі, консультації та рекомендації юриста щодо конкретної ситуації.

Омбудсмен з прав дитини в Україні Павленко Юрій Олексійович:

(044) 255-64-50

Освітній омбудсмен

ЛЕЩИК НАДІЯ ВСЕВОЛОДІВНА

Єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правової допомоги:

Зателефонувавши за номером 0800213103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів), можна отримати такі послуги:

• інформацію про гарячі телефонні лінії з питань надання соціальних послуг та захисту прав людини, та установи, які опікуються відповідними питаннями;
• безоплатну правову допомогу дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах;
• правові консультації;
• зв’язатися з усіма центрами з надання безоплатної вторинної допомоги; отримати інформацію про їх місцезнаходження, контактні номера телефонів, інші засоби зв’язку.

Служби постраждалих осіб:

1. центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
2. притулки для дітей;
3. центри соціально-психологічної реабілітації дітей;
4. соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);
5. центри соціально-психологічної допомоги;
6. територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);
7. інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.

До спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб належать притулки для постраждалих осіб, центри медико-соціальної реабілітації постраждалих осіб, кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статті, а також заклади та установи, призначені виключно для постраждалих осіб та осіб, які постраждали від насильства за ознакою статі.

ЗНАЙ: ТИ НЕ ОДИН! РАЗОМ ПОДОЛАЄМО БУЛІНГ!

У шкільному житті, сповненому новими знаннями і цікавими подіями, виникають ситуації приниження чи знущання з однокласників, молодших школярів. Ця проблема у всьому світі має назву «булінг», її потрібно вирішувати усім дорослим.

За інформацією Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), із булінгом у колі однолітків в Україні стикалися близько 67% дітей. Причому, найбільш вразливими до булінгу є сором'язливі, зі зразковою поведінкою діти, а також діти, які, в силу різних життєвих обставин, «замкнуті в собі», закриті для спілкування.

Міністерство юстиції України розпочало активну інформаційну роботу #СтопБулінг, адже діти мають право на безпечне дитинство.